«Ти лише до тієї пори здатний
сприяти освіті інших, поки продовжуєш
працювати над власною освітою...»
А. Дістервег
Самоосвіта – це безперервний процес саморозвитку та
самовдосконалення педагогів.
Самоосвіта педагога – це провідна форма
вдосконалення професійної компетентності, що полягає в засвоєнні, оновленні,
поширенні й поглибленні знань, узагальненні досвіду шляхом цілеспрямованої
системної самостійної роботи, спрямованої на саморозвиток та самовдосконалення
особистості, задоволення власних інтересів т й об’єктивних потреб освітнього
закладу.
План самоосвіти педагога повинен містити:
- перелік літератури, яку планується опрацювати;
- визначені форми самоосвіти;
- термін завершення роботи;
- передбачувані результати (підготовка доповіді, виступ на засіданні МО,
поурочне планування, опис досвіду роботи, оформлення результатів у вигляді
звітів і т.д.)
Алгоритм
роботи педагога з самоосвіти:
І. Підготовчий етап:
· Самоаналіз власної професійної діяльності;
· Формулювання власної проблеми;
· Аналіз літератури з проблеми;
· Аналіз досвіду впровадження цієї теми в практику.
ІІ. Творчий звіт
· Осмислення, систематизація, узагальнення отриманих
знань;
· Експериментальна перевірка нових ідей, методів роботи,
технологій навчання, використання їх на практиці;
· Проведення відкритих уроків, виступи на семінарах,
методичних об’єднаннях тощо;
· Самоконтроль, самоперевірка ефективності результатів
самоосвіти за визначеними критеріями.
ІІІ. Аналітико –
узагальнюючий етап
· Аналіз виконання поставлених завдань;
· Самооцінка визначення перспективи використання
отриманих знань в практичній діяльності з метою підвищення ефективності НВП;
Робота над індивідуальною, методичною,
педагогічною, психологічною темою ( проблемою)
Чільне місце у підвищенні фахового рівня, майстерності
педагога займає робота над індивідуальною, методичною, педагогічною,
психологічною темою ( проблемою).
Ця тема не може бути кимось запропонована,
вона має випливати з професійного інтересу педагога.
Орієнтовні теми( проблеми), які
цікавлять педагога, спонукають до пошуку, досліджень, експериментів, глибокого
вивчення й апробації:
1 .
Методика проведення інтегрованих уроків
2. Управління
пізнавальною і творчою діяльністю учнів на уроці.
3. Використання
інтерактивних методів навчання на уроці.
4. Метод
проектів у НВП.
5. Навчання
учнів аналізу й оцінювання власної діяльності.
6. Моніторинг
навчальних досягнень учнів.
7. Психологічні
особливості підлітків.
8. Особистісно
зорієнтоване навчання і виховання.
9. Система
роботи зі здібними, обдарованими дітьми.
10. Організація
науково-дослідницької діяльності учнів на міжпредметній основі
11. Використання
навчальних екскурсій як форми активізації пізнавальної діяльності учнів.
12. Властивості, особливості й
активізація пам’яті дітей.
13. Оптимальні
способи повторення вивченого матеріалу.
14. Інновації
в освіті.
15. Дослідження
причин зниження читацького інтересу підлітків.
16. Створення
належного психологічного клімату в процесі навчання.
17. Створення
ситуацій успіху на уроках.
18. Навчання учнів
роботі з першоджерелами.
19. Використання
діалогічного і монологічного мовлення в навчальному процесі.
20. Міжпредметні зв’язки
в процесі викладання основ наук.
21. Організація
самостійної роботи учнів на уроці, впровадження способів само- і
взаємоперевірки, само- і взаємооцінювання.
22. Наукова
дискусія як засіб навчання.
23. Освоєння
нових освітніх технологій, які дозволять знизити навчальне навантаження і
підвищити якість уроків.
24. Розробка
системи творчих завдань для учнів.
Немає коментарів:
Дописати коментар